Війна на сході України торкнулася тисячі сімей та змусила їх покинути власні домівки у пошуках безпеки та кращої долі. Однією з таких є родина Ткачових, яка переїхала з Луганська до Луцька в 2014 році. Залишивши своє колишнє життя, друзів, рідних, власну творчу студію, подружжя Марина та Кирил із своїми дітьми Левом і Варварою опинилися у зовсім новому для себе середовищі. Проте сім'я швидко змогла освоїтися у місті та заснувати новий креативний проект під назвою "Innerspace". Про труднощі під час переїзду, адаптації, стереотипи про переселенців, власний проект та справжню цінність життя луганчани розповіли у своєму "Innerspace".
Вимушено переселені
Мистецька праця Кирила почалася ще 15 років тому. Він - неординарний дизайнер, який займається проектуванням шрифтів, розробкою логотипів, каліграфією та співпрацює переважно з іноземними партнерами. Марина, хоч і отримала першу освіту за фахом хіміка-біолога, завжди прагнула до творчості та роботі з дітьми, тому здобула ще й професію дизайнера-графіка.
"Як у Луганську, так і тут, я займаюся переважно дизайном - розповідає голова сімейства Кирило. - На відміну від Маринки, мої роботи логічні та структуровані. Вона ж любить кумедних дитячих персонажів, розвиває власний авторський стиль і в роботах відсуває логіку на дальній план, як на мене - це просто чудово. Її твори - майже ювелірні, оскільки одну картину Марина може малювати і декілька місяців, доповнюючи її все новими та новими деталями".
За словами Кирила Ткачова, у рідному Луганську вони вже встигли заснувати власну студію, проте були вимушені все покинути, коли вже під їхніми вікнами почалися активні військові дії, які загрожували безпеці сім'ї.
"В один момент Марина захотіла більше працювати з малечею, тому ми відкрили клуб для мам і дітей. Він активно проіснував протягом року, а потім у Луганську настала пікова стадія, після якої нам потрібно було переїжджати. Сталося так, що на нашій вулиці знаходилася військова частина, яку штурмом намагалися взяти бойовики. Стрілянина лунала майже під вікнами і все це відбувалося прямо в день народження нашого клубу. У нас мами з дітками смакують тортик, а поряд - люди вбивають одне одного. Це стало останньою краплею, яка наповнила нашу чашу зволікання і ми вирішили покинути все та переїхати у більш безпечне місце"
Дизайнер стверджує, що не було великої різниці у тому, куди їхати. Але саме в цей час, його матері зателефонувала подруга, яка запропонувала допомогти з житлом у Луцьку.
"У перші місяці нам допомогли орендувати квартиру. Тоді ми ще не знали, чи залишимося тут, чи може переїдемо деінде, - зазначає Марина Ткачова. - Луцьк виявився цікавим та приємним містом. Звичайно, що спочатку виникали труднощі, бо поряд не було рідних душ та облич. А потім почалися нові знайомства, роботи, ідеї, проекти".
"Innerspace"
Подружжя розповідає, що завжди хотіли створити заклад, де люди мали би змогу займатися своїми справами та не думали про необхідність робити замовлення.
"Innerspace" ми заснували у грудні 2015 року, - говорить Кирило Ткачов. - Мене цікавив заклад як територія праці, а Марину - місце, де можна зустрічатися з друзями, випити чаю, пограти в ігри з дітьми та просто добре провести час. У результаті такого поєднання і утворився наш культурний простір, для якого ми вирішили відкинути трактування "антикафе" чи "коворкінг", тому на вивісці маємо надпис "для роботи, творчості та відпочинку". Це справді простір, де можна їсти свою домашню їжу та не думати, що ще замовити, аби посидіти довше. Простір, де збираються люди, яким не потрібні для спілкування алкоголь та тютюн. Простір, у якому кожен знайде своє місце. Простір, де можна дізнатися нову інформацію зі сфери дизайну та зустрітися з різними авторами, відомими дизайнерами, ілюстраторами, відвідати або ж провести свій майстер-клас, презентацію чи виставку".
Оскільки приміщення знаходиться в оренді, а заклад потребує додаткового обладнання, Кирило та Марина подали заявку до міської влади на підтримку бізнесу для переселенців.
"Зараз мова не йде навіть про те, щоб сума витрат і доходів виходила в нуль. Ми працюємо собі у збиток, однак там де ми не доотримуємо коштів, ми отримуємо в задоволенні. Коли є приміщення і ти можеш зробити те, що хочеш чи просто запросити когось у гості - це дуже класно. Крім того, ми маємо іншу роботу, заробіток із якої допомагає утримувати заклад", - повідомляє засновник Innerspace.
Марина Ткачова повністю підтримує чоловіка і говорить про те, що хоч вони і переселенці, але не планують створювати трагедію із власного статусу:
"Ми приїхали у Луцьк і не маємо наміру бути тягарем для суспільства. В нас є мета - самостійно заробляти собі на життя, займатися саморозвитком і допомагати тим людям, які колись зробили нам добро".
"... а могли би бути бандитами"
Кирило Ткачов відмітив, що у мешканців міста немає ніяких стереотипів про колишніх мешканців Донбасу і багато лучан намагаються всіма силами допомогти вимушено переміщеним особам.
"Негативне ставлення до переселенців я бачив лише декілька разів, при цьому мова йшла про не зовсім адекватних людей. Позитивного ставлення - набагато більше. Був випадок, коли моя сусідка побачила телепрограму про мій проект "Школа каліграфії" і дізналася, що ми переселенці. Вона відразу почала розпитувати про наші справи: чи все добре, як влаштувалися, чи комфортно дітям у школі і таке інше. Тоді я подумав, що справді каліграфією у Луцьку мало хто займається, а тут ще й переселенці. А могли би бути бандитами", - жартує дизайнер.
Повернення додому
Родина Ткачових вже встигла полюбити Луцьк, проте чудово розуміє, що колись захоче відвідати свою малу Батьківщину, де зараз триває війна.
"Я не проти тут залишитися, але можу й переїхати. Мені тут добре і все подобається. Важко сказати, що мене дуже тягне до Луганська, але там у мене є квартира, у Маринки залишилися батьки. Але більше хвилює можливість нормально туди з'їздити, адже безпека сім'ї - понад усе", - зазначає Кирило Ткачов.
Не одягайте маску жертви
Співзасновниця проекту "Innerspace" Марина Ткачова говорить про те, що будь-яка прикра життєва ситуація не повинна затуляти шлях до власних мрій та цілей. Кожна людина самостійно створює свою реальність і в кінцевому результаті ми стає тим, ким себе вважає.
"Плюсом того, що ми є вимушено переміщеними особам - це те, що наша сім'я простіше ставиться до того, аби щось втратити. Ми втратили свою домівку і вже успішний рідний проект, але необхідно продовжувати йти до мрії і розуміти, що не гроші найважливіші в цьому житті. Ніколи не потрібно відчувати себе жертвою. У людини є життя, яке вона може марнувати, щодня кажучи про своє горе та нещасливу долю. А може навпаки - зібрати всю волю в кулак і зробити що-небудь, аби змінити власне становище. Хоча би взяти та прибирати на вулиці сміття - це дуже корисно. Ти будеш очищати не тільки вулицю, а ще й свою свідомість. У тебе життя є, а люди які залишилися в Луганську, чи ті, хто поїхав туди боронити рідну землю - це життя щохвилини можуть втратити".
Володимир Дедей, "Перша електронна газета", Кропивницький
Матеріал підготовлено у рамках проекту "Голос Місцевих ЗМІ" за підтримки Європейського Союзу.
