Це місто одне з найвідоміших на Полтавщині. Бо здавна славиться, як курорт із цілющою водою. Та мандрівників з Кременчука воно зацікавило з іншого боку – туристичного.
Тож скориставшись допомогою Дядька Гугла, дізнались, що Миргород можна таки непогано дослідити. Бо тут музеї і пам"ятки є. Та й на славнозвісний курорт «Миргород» захотілось глянути, не говорячи про те, що побачити на власні очі оту ще Гоголем оспівану калюжу.
Від Кременчука до Миргорода трохи більше 130 км. Той же Дядько Гугл показав часу на дорогу 2 години 19 хв. Та воно так і є. Бо дорога, точніше стан доріг, приємно здивував. Катастрофічних ділянок з ямами не так вже багато.
Ще до поїздки в Миргород нас попередили, що миргородці з ПДР не заморочуються – дороги переходять, де хочуть, і як хочуть. І це виявилость тат. А ще на наше «щастя» в день візиту був базарний день. (А місцевий ринок в центрі міста. Тут же не подалік і мерія, і славнозвісний курорт «Миргород»). Тож довелось об'їхати цілий квартал, щоб знайти місце для парковки автомобіля.
А далі. Далі виручив той Дядько Гугл, бо Миргород, хоч і нанесений на туристичні карти Полтавщини, схоже, про тих же туристів тут забули. Бо немає жодного вказівника про відомі пам'ятки і туристичні об"єкти. Тож досліджували місто, керуючись розпечатаною картою. Коли і вона не допомагала, спробували розпитати в перехожих - марна справа. Постійно натикались на курортників. «А що тут є музей? Де? Ми б теж пішли», - була реакція декого.
Тут же нам розповіли, що Миргородський краєзнавчий музей організований з ініціативи відомого художника й етнографа Сластіона, який довгий час працював в Катеринославі (Дніпро нині) разом зі знаменитим істориком Яворницьким
Краєзнавчий музей вразив – особливо старезною дерев"яною довбанкою і меблями з музеїв. В експозиції представлені різні матеріали про історію Миргорода. Цікаво, що музей розташований на тому місці, де в XVII-XVIII ст. стояла Миргородська фортеця. Поруч музей Давида Гурамішвілі, грузинського поета, що жив і помер в Миргороді. Той музей поруч з краєзнавчим, тож довго шукати не доводиться.
Територія курорта величезна. Тут і на річку Хорол можна втрапити, і березовим гайком пройтися. Чисто, скрізь лавочки – для курортників справжній рай. А для туристів - підводний камінь
З курортом «Миргородом» ситуація краща – на вході є інформаційний стенд, де вказано всі об'єкти. Тож тут легше орієнтуватися. Напившись кави в одній із кав’ярень на центральній вулиці (до речі, ціна на каву і на чай тут дорожча ніж на аналогічні напої на Хрещатику, а про якість краще змовчати), починаєш шукати (ну вибачте за прозу життя) туалет. Та його немає. Бо всі, кого про нього запитуєш, направляють в курортний палац культури. На нашу біду палац був зачинений, бо субота. Попросились в один із корпусів санаторію «Полтави», пояснили ситуацію. Відмовили. Довелось інші варіанти. А саме кафешку і знову купувати каву. Бо попереду ж за планом дегустація відомої миргородської води.
На б"юветі зображено будівлю першої водолікарні Миргорода. Її ще раніше зображали на пляшках із водою
З рюкзаками за плечима і пустою пляшкою зайшли в бювет. Думали: ось нам і дегустація. Та не тут то було. Жіночка, яка продавала на столику якийсь косметичний крам, повідомила, що вода відпускається БЕЗКОШТОВНО лише за санітарно-курортними книжками. Хочете скуштувати – купіть у неї за 25 коп пластиковий стаканчик і віддайте 2 грн за власне воду. А пластикову пляшку –зась. Тут воду не наливають. На чотирьох туристів взяли один комплект. Щоправда продавчиня в момент нашої дегустації води чи справді була зайнята, чи зробила вигляд. Та води напились вдосталь, в пляшку набрали теж. А далі по відомому вже сценарію – кафешка, кава, туалет)))
Дорожче, ніж газована в магазині
Напевно тоді в нас був нещасливий день, бо ми не змогли потрапити в музей кераміки. В Миргороді ремонтують міст через річку Хорол, а місцеві налякали, що об'їжджати далеко і заморочливо. Та в центрі міста поробили селфі скрізь: і біля калюжі, і біля відомого храму. Засмутило, що ще в радянські часи зруйнували приміщення першої водолікарні і так не відновили його. Хоч могло бути ще однією родзинкою Миргорода.
Поки макет будівлі лише в місцевому музеї. Хоч Постановою Кабміну затверджено відтворення першої водолікарні в Миргороді
Найцікавіше, що з Миргорода ми привезли отаке спільне фото. "Допоміг" місцевий мешканець, який став фотографом. А це значить, що маємо повернутися в це місто за якісним фото.
