Волинь у туристів асоціюється з фортецею Любарта у Луцьку і Шацькими озерами. Та озер з криштальною водою в цьому краї значно більше, замків теж вистачає, та інших цікавих місць. Чого не помічали роками, а то й десятиліттями, місцеві мешканці, взяли до уваги вимушені переселенці з Криму і Сходу України. І є перспектива, що саме за ними переформатування туристичної мапи Волині.
З анексованого Криму на Волинь
Після застінок ФСБ їм дали 12 годин, аби залишити Крим. З собою взяли найнеобхідніше: все, що помістилось в дві автівки. А причина в тому, що два товариші Валерій Поліщук і Геннадій Чудновець не захотіли змінювати українське громадянство на російське.
Що пов'язує кримчам з панським маєтком і спогадами про колгопне життя
Чоловіки жили в Ялті. Один працював туристичним гідом, інший адміністратором в кафе. Та за домівку довелось обрати сільську місцевість. Їхали через всю Україну, бо то було село Дольськ (Турійський район) на Волині, що за 30 км від україно-польського кордону. Бо звідти були родом дід і баба Валерія. Навіть прізвище чоловіка Поліщук говорить про це. Та і пай в цьому селі залишився саме від родичів. "Я народився в Криму, в Армянську, куди мої батьки поїхали на радянське будівництво: ще в 1982 році. Та я кожні канікули проводив у діда з бабою в цьому селі",- пригадує Валерій. Його компаньйон, Геннадій Чудновець сам народився в селі на Запоріжжі. Тож з сільським життям обидва знайомі були не з чуток. Та починати життя на Волині довелось з нуля. На руїнах колгоспної ферми, яку за часів радянського союзу розташували на території панського маєтку. Чи знає хтось так досконально історію Дольська, як Валерій? Він заглибився не на десятиліття - на століття. "Моя баба пригадувала, що у них життя було, що за пана. Бо був справедливий. Та у 1939 році прийшла радянська влада. Маєток розрушили. Панські сади знищили",- слова Валерія.
Органічне землеробство – ноу-хау на Волині
Як придивитися, то теплиця зроблена на старій силосній ямі. Також переселенці тримають курей м'ясної породи, перепілок (навіть мають міні-ферму), вирощують розсаду. У господарстві можна зустріти павичів, цесарок, голубів, кролів рідкісної породи. Говорять, що екзоів розводять для душі. Землі волинські родючі, проте з високою кислотністю. Тож господарювати доводиться по-особливому. Це розуміють переселенці з Криму, та іноді мешканцям Дольська дивуються, чому це колишні містяни роблять так, а не як повелось з діда-прадіда.
В Криму із нічого робили щось і продавали
"Коли я був тут на канікулах, особливих відмін між Волинню і Кримом не помічав. Та ставши дорослим, розумію, в людини, яка сюди потрапляє з півдня, наступає "тихий" шок. В Криму ментальність людей проявляється в тому, щоб з нічого зробити все і його продати. Тут не бачать шляхів отримання доходів. Люди звикли до одного: діди так робили, і ми так робимо. Ми ж тут живемо в 30 км від Польщі. Багато людей туди їздять, спостерігають, як там живуть, заробляють гроші, та не переймають досвіду, навіть відсторонюється",- із спостережень переселенця Валерія . Та часом той волинський менталітет чоловікам на руку. Бо ті ж односельці навесні розкупляють всю розсаду, влітку біжать за огірками. Навіть виїжджати нікуди не треба.
Еволюція за грантові гроші: від грубки до сучасного котла
Самі ж переселенці не відмовляються від сучасного обладнання в господарстві. Днями за рахунок гранту Міжнародної організації міграції (МОМ), який довелось залучити через ГО "Велес", для господарства Поліщука-Чудновця закупили сучасний котел для опалення теплиці. Не дивно, що обличчя Валерія просто світиться від щастя – коли були сильні морози, з старими опалювальними приладами доводилось щоночі через дві години підкидати дрова. Тепер їх життя стане легшим. Ще десь в дорозі обладнання для перепелиної міні-ферми. Теж придбане за грантові гроші.
У теплиці можна побачити пічку-грубку, поруч саморобний металічний котел для опалення
Вулиця Кримська поки що в руїнах
Легко не було. Та й наразі не легко. Бо окрім допомоги від міжнародної організації, допомоги ні від держави, ні від місцевої влади не було. Валерій, та й Геннадій, з жахом пригадують всі відносини з обленерго. Коли їм довелось переводити будівлі з комерційної в житлову забудову, і, відповідно, сплачувати за світло. Та все вдалось і навіть вулицю назвати Кримською. Валерій не відкидає, що можливо в майбутньому буде балотуватися на посаду сільського голови Дольська. "Тут можна відновити панський сад. А як довести до ладу, то яке місце відпочинку буде. Сюди туристи потягнуться", - Валерій про розвиток туризму вже в його рідному селі.
Розширити туристичні мапи Волині
Валерій говорить, що не один такий в селі ентузіаст, що планує розвивати в Дольську зелений туризм. Є місцевий житель, який озеро прочистив, місток панський відновив. "Десятиліттями озеро з очеретом зарослим стояло. Тепер всі ходять туди купатися. Білий місток простояв недовго : тракторами розбили", - розповів чоловік. По-сусідству з Валерієм і Геннадієм живе родина з Луганська. (Ігор учасник київського Майдану, проукраїнських мітингів в Луганську). І ось ця родина спеціалізується конкретно на зеленому туризму. Цбого року їх перший туристичний сезон. До цього на садибі, яку родина Ігора Болдара відновила на місці старого волинського обійстя, приймала на відпочинок лише родичів і друзів. «Цього року ми побудували гостьові будиночки. За два-три тижні починаємо туристичний сезон», - говорить Ігор. Його родина має більше гектару землі, де вирощують продукцію не лише для власних потреб, а для продажу. Та його сусіди-кримчани покладають надії на бізнес Ігоря Болдара. Бо мають надію, що перепелині яйця матимуть попит, коли садиба сусідів процвітатиме.
" Переселенці мають ідеї, бажання їх втілювати і це добре для всіх"
Розвитку зеленого туризму на Волині дадуть поштовх переселенці
У цьому впевнена заступниця голови правління ГО "Велес" Ніна Пахом'юк, яка добре знає господарство кримських переселенців з Дольська. Так разом з ними гранти на діяльність в рамках самоорганізації населення отримали ще 32 вимушених переселенців (ВПО). Претендентів було аж 90, та гроші від Міжнародної організації міграції отримали лише ті, які представили обґрунтовані бізнес-плани. І тут вже Поліщук і Чудновець надихали своїм досвідом інших. Так зі слів, Ніни Пахом'юк, не так мало переселенців надали розробки на гранти, які стосувались діяльності в сільській місцевості. Окрім теплиці і міні-перепелиної ферми з Дольська, гроші на розвиток отримали проект створення гранул з соломи, вирощування кролів. 9 переселенців захотіли зайнятися зеленим туризмом. І навіть, якщо хтось не отримав допомоги, то може взяти участь в інших проектах.
Більше 200 вільних садиб чекають на господарів
За останніми підрахунками, на Волині мешкає майже 4600 вимушених переселенців. В основному в цю область переїхали мешканці Донецької і Луганської областей. Найбільше живе в Луцьку. Люди відмовляються їхати в село. Йдуть на підприємства обласного центру працювати за робітничим спеціальностями, сплачують по декілька тисяч гривень за оренду квартир.
До речі, секретарка міської ради Юлія Вусенко не пригадала ініціативи в Луцьку, щодо того, аби переселенцям влаштовували екскурсії в села, де успішно ведуть діяльність такі ж ВПО. Не назвали і відповідної державної програми.
І тут не можна не згадати про ту природу Волині з її мальовничими озерами, лісами, переповненими ягодами і широкими луками. Все сприяє розвитку зеленого туризму. Тож може потрібний невеликий поштовх в цьому питанні? Всім. І самим переселенцям, і чиновникам.
Олена Ліпошко, "Вісник Кременчука"
Матеріал підготовлено у рамках проекту "Голос місцевих ЗМІ: професійні стандарти та етичні норми у висвятленні конфліктів", за підтримки Євросоюзу
