Луцьк – настільки компактне місто, що навіть за півдня можна обійти всі його головні пам'ятки. З відвідуваннями музеїв дослідження міста займе день. Їздити тут нікуди не потрібно – все поруч. Тут тобі Луцький замок, а поруч – лютеранська кірха, собор святих Петра і Павла і будиночок, де жила родина Косачів, родина Лесі Українки. Та лише трішки відхилившись від стандартної екскурсії, можна дізнатися купу містичних речей.
Луцьк прокидається пізно. До 10-ї ранку пішохідна вулиця Л. Українки пуста
Про труси і «бім-бом», або Луцьк – місто парадоксів
Про це туристам говорять самі мешканці міста. Бо біля Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка встановлено пам'ятник Лесі Українки, а поруч із головним корпусом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – пам’ятник Тарасові Шевченку. І лучани не сприймають за образу, коли туристи пропонують поміняти пам’ятники місцями. Бо в самих виникала така ідея.
Оце труси
У центрі Луцька, навпроти готелю «Україна», є дев'ятиповерхівка з електронним годинником, яку місцеві називають «бім-бомом», а посеред однієї з головних вулиць розвішені труси. Так лучани назвали новорічну ілюмінацію із символом міста – фортецею. Яка, чесно кажучи, нагадує предмет нижньої білизни.
У центрі хотіли зробити фонтан і ковзанку, але місцеві не зрозуміли такий креатив. І ковзанка простояла порожньою.
Оце бім-бом
Замок Любарта, або Те, з чим асоціюється Луцьк
Верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків – пам'ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найстаріших і найкраще збережених в Україні замків, найстаріша споруда Луцька. Його почали будувати ще в 1350 році. rthand.com/
Якщо йти в замок не з головного входу, втрапиш на ринок
І як один із найстаріших замків його декілька років тому було внесено до «7 чудес України». Та туристи зі стажем відзначають, що в Україні є більші й величніші замки. Та ж Хотинська фортеця, Білгород-Дністровська, замок у Кам'янець-Подільському. Луцький замок відзначають як один із найбільш доглянутих. І, звісно, родзинка – музей дзвонів, розташований тут.
Будинок Лесі Українки виникає зненацька
Будинок Лесі Українки: чому його не омине відьма
У Луцьку є будинок неподалік костелу Петра і Павла, що вважають пам'яткою архітектури місцевого значення. У ньому із жовтня
1890 року до січня 1891 року проживала родина Косачів, зокрема, українська поетеса Леся Українка. У 1891 році Леся Українка виїхала з Луцька на лікування у Відень. Тоді на другому поверсі будинку орендувати приміщення міг будь-хто.
Місце, де люблять засідати відьми
Наразі там адміністрація історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» і кімната-музей «Лесина вітальня». А на першому поверсі після бурхливих баталій відкрили кафетерій. І «неправильних» туристів тягне саме туди. Там можна переглянути виставку картин місцевих художників, а ще попити каву (смачну) за демократичною ціною. «Шедевром» цього закладу є власник Валентин, який сам обслуговує клієнтів, робить сувенірні батоги, які пропонує відвідувачам. А ще розповідає історії про відьом, які в давнину любили засідати в цьому будинку. І чомусь у сірий похмурий вечір цим розповідям віриш.
Саме під костелом Святих Петра і Павла знаходиться знамените Луцьке підземелля
Луцьке підземелля: зустрітися з привидом лише за 25 гривень
Відразу підготуйтеся, що екскурсію під землю проводить чоловік, який називає себе «головним кротом підземелля» і є трішки стрьомним (Олег Виноградов – фанат своєї справи, і в 80-х роках саме він став ініціатором початку розкопок у підвальному приміщення костьолу, який пристосували під склад риби).
Головний кріт підземелля
Коли всі відвідувачі спускаються вниз, він замикає двері – й тут на думку спадають кадри з фільмів жахів. Далі все залежить від фантазії. Чоловік буквально наказує припинити на нижньому ярусі будь-яку фотозйомку і навіть кричить на тих, хто порушує заборону. І це ще більше наводить жаху. А далі історія про 19-річну жінку, яка померла за загадкових обставин, і склеп якої в цьому ж підземеллі. Черепи і кістки єзуїтів, напівтемні галереї і зловіще скапування води.
Привид іноді проявляється на фото
Тож офіційні розповіді про історію цих підземель, як єдиного комплексу костелу св. Павла і Петра, відходять на задній план. Та кульмінацією є відвідування колодязя, який розташований посеред в'язниці, та пропозиція «головного крота підземелля» засунути руку одному з туристів в отвір у стіні. Коли рука там – він починає кричати. Лякається не лише той, хто засунув руку, а й уся група. При цьому він розповідає про зустріч із привидом. Тож у кого слабкі нерви – зважте на це.
Ніхто нікуди не поспішає
Можливо, це суб'єктивний погляд кременчуцької мандрівниці, але після нашого індустріального міста життя в Луцьку здається повільнішим на порядок. Тут розмірено їздить громадський транспорт, у кафе офіціанти не поспішають із подачею замовлення. Навіть боулінг повільніший. А ще о десятій годині вечора місто лягає спати. Та про це говорять і місцеві. Тож пізнім вечором Луцьком гуляють практично одні туристи.
А ще, я полюбила Луцьк. І обов"язкову туди повернусь!
