Діоклетіан  та капуста 
по-волинські 

 Фермери-інноватори з Криму  та Донбасу знайшли ніши для бізнесу 
та новий дім для своїх родин

Овочева історія

Один прадавній імператор, який стомився від влади та поїхав жити «на природу», колись сказав римлянам: «Якби ви знали, яку я виростив капусту, то не вмовляли би мене повернутися». 

Тож нова справа часом не тільки лікує душу. Але, якщо ти звісно не імператор, може прокормити і тіло та ще принести кошти від продажу врожаю . Успіх майже забезпечено, якщо є гарні природні умови та розумне управління господарством.


Імператор Діоклетіан:
 Якби ви знали, яка у мене виросла капуста, то не вмовляли б мене повернутися

Наразі невідомо який саме вид капусти вирощував славетний патрицій.  А от наші герої-переселенці зайнялися білокачанною - звичайною, але такою необхідною для українського борщу.

Раніше вони жили на півдненному березі курортного українського Криму. Працювали у туристичному бізнесі поруч, але у різних сферах - Валерій Поліщук був адміністратором ресторану в Лівадії, а Геннадій Чудновець знайомив закордонних туристів з історичними пам'ятками Тавриди.

 Фермерським господарством 
у далекому від рідної оселі волинському селі Дольськ кримчани займаються
з 2014 року

Через активну проукраїнську позицію колегам довелося за 12 годин покинути півострів. Переїхали в село Дольськ Турійського району, бо саме тут жили колись батьки Валерія. Тепер їх об'єднує Волинь та спільна фермерська справа.

Авторитет у новій громаді доводиться напрацьовувати на власному прикладі. До слова,  у Дольську з діда-прадіда саджали капусту у підготовану лунку, залиту водою. Виходило, що розсаду майже топили, а толкового врожаю не виходило. 

Виявилося, що це помилковий підхід для кислих ґрунтів. Це аматорам підтвердили в лабораторії. Саджати в такі ґрунти треба після розкислення, наприклад гіпсом, і в суху почву. 

Валерій Поліщук:
Ми вже два роки вчимо людей, що капусту треба саджати в суху землю. 

Зараз фермери-початківці дають агротехнічні поради місцевим мешканцям. Бо за два роки гарним врожаєм та якістю продукту довели, що науковий підхід дає чудовий результат. Наприклад, буряк-рекордсмен врожаю 2016 року заважив біля 15 кілограмів. Пишаються наші герої і своїм пташиним двором.



Нова садиба на вулиці Кримській

Переїзд в сільську місцевість за оцінками багатьох мешканців міст - рішення на рівні авантюри. Проте наші герої прийняли його. Житло переселенцям виділили специфічне. Це колишня колгоспна станція штучного запліднення худоби. Стан будівлі і територія майбутнього обійстя були жахливі. Даху взагалі не було, стояли самі стіни.

Але були і значні переваги - вулиця крайня, поруч парк, де колись знаходилася історична панська садиба польських шляхтичів та чудове озеро. Тому очі боялися, а руки вже бралися до роботи. Привели територію до ладу, щоправда місцеві мешканці не дуже розуміли новації у плануванні ділянки. А саме - для чого займати землю під квітник та альпійськи горки, якщо раціональніше посадити там картоплю чи помідори. 

Хлопці виявилися настільки переконливими та авторитетними, що з часом деякі односельці стали впроваджувати їх аграрний досвід. Добилися вони навіть перейменування вулиці, де мешкають зараз. Тепер їхня адреса - с. Дольськ, вул. Кримська, 9. 

Будинок нові мешканці Дольської громади ще продовжують ремонтувати. Роблять це здебільшого власними силами. Трохи розширили площу, викорчували кущі, багаторічну парость та плантації бур'янів. Насадили квітів та екзотичних дерев, для освітлення поставили сонячні ліхтарики. А потім взялися за будівництво та обладнання теплиці під вирощування розсади, овочей та перепелиної ферми і курятника.


Перепели, англійські кури та павичі

Започаткувати господарство з вирощування перепілок надихнула інформація про корисні властивості яєць та попит на цей продукт в регіоні. Павичі, фазани, цісарки: всі разом мешкають у розписному, як казкова хата, курятнику. 

Предмет гордості - це кілька пар екзотичних для Волині порід птахів, зокрема англійські руді кури. Щоб британську «леді» не покрив місцевий півень, пташину пару господарі тримають окремо, у перепелиному будиночку. 

Фермери цікавляться унікальними для місцевості напрямами діяльності. Якщо беруться за розведення птиці, то серед звичайних курей знаходиться місце для павичів, якщо вирощують кроликів - то разом з шиншиловими. 

І городину господарі вирощують з науковим раціональним підходом. Є свої лайфхаки. Наприклад, те, яких саме елементів не вистачає тепличним огіркам, фермери визначають за їх формою. В залежності від цього і додають компоненти з калієм чи азотом.

В теплиці вже є котел «булерьян», але компаньйони вирішили провести реконструкцію. Придбати якісний котел з регульованим тепловим режимом та замінити з часом поліетиленову плівку на скло, щоб вирощувати овочі цілий рік. 

Для подальшого розвитку Геннадій та Валерій прийняли участь у програмі від Міжнародної організації міграції (МОМ).  За сприяння громадської організації «Волинські перспективи» вони пройшли тренінгове навчання у Луцьку, написали проектну заявку та успішно захистили свої бізнес-плани. І вже отримали новий котел для теплиці та інкубатор для розвитку перепелиної ферми.

 В селі ще є сім'ї, яким довелося покинути батьківщину. Поруч мешкає родина з Луганська, яка у Дольську розвиває «зелений туризм». Вони теж виграли грант, будуть робити в селі піццерію. Валерій з Генадієм також планують в майбутньому зайнятися сільським відпочинком та краєзнавчим просвітництвом

Геннадій Чудновець: Якщо «зелений туризм» буде успішно розвиватися у сусідів з Луганщини, ми одразу їх підтримаємо

Як сертифікований тренер, активний учасник міжнародної федерації екскурсоводів, Геннадій вже збирає відомості про історичне минуле волинського Дольська. Колись це містечко було на перетині торгівельних шляхів та мало самоврядування у вигляді Магдебургского права.

Місцеві мешканці поки налаштовані до «прибульців» трохи з пересторогою, але з цікавістю, бо вони принесли нове та діюче в агрокультуру села. Крім того приїзжі, разом з небайдужими місцевими сусідами взялися до відновлення паркового комплексу. На жаль, пішохідний, так званий «білий міст», реконструйований раніше за грантові гроші родиною місцевого активіста, розвалили важкою технікою. Сумно, але небайбужі не склали руки.

Свідомість змінити складно, але цей крок робити треба всією громадою. Тоді і перепели, і відновлена садиба і «зелений туризм» зможуть дати селу шанс на новий розвиток. І в сільській школі, де Геннадій викладає англійську мову, будут навчатися вже не 50 дітей, а 500, чи навіть більше. І дольська капуста буде не гірша, ніж у Діоклетіана - екологічна та найсмачніша на Волині.

Публікацію створено завдяки проекту «Голос місцевих ЗМІ: професійні стандарти та етичні норми у висвітленні конфліктів» за підтримки ЄС.