Клянусь Аполлоном, врачом Асклепием, Гигиеей и Панакеей, всеми богами и богинями, беря их в свидетели, исполнять честно, соответственно моим силам и моему разумению, следующую присягу и письменное обязательство:
Я направляю режим больных к их выгоде сообразно с моими силами и моим разумением, воздерживаясь от причинения всякого вреда и несправедливости. Чисто и непорочно буду я проводить свою жызнь и своё искусство. В какой бы дом я ни вошел, я войду туда для пользы больного, будучи далёк от всякого намеренного, неправедного и пагубного.
Что бы при лечении — а также и без лечения — я ни увидел или ни услышал касательно жызни людской из того, что не следует когда-либо разглашать, я умолчу о том, считая подобные вещи тайной. Мне, нерушимо выполняющему клятву, да будет дано счастье в жызни и в искусстве, и слава у всех людей на вечные времена, преступающему же и дающему ложную клятву, да будет обратное этому.
говорит мне: А, козу делать будем?, я автоматом язык и высунул. Харизма у девочки просто зверская!
В рамках акции "Я тоже журналист" зеркалимся с гуру Куликовым. Гуру Куликов такой же как в телевизорах, только жывой. Флегматик, интроверт, немного, кажется, циник, в прошлом - барада. Ну, и тембр голоса - моё почтение
Был замечен на проекте "Жива бібліотека"
�
щастя - бути в закуліссі з правильними людьми...
В холі готелю орги влаштували перекличку регіонів, то їм так зручніше грузити автобуси. Але ж деякі одразу вразили інтелектом - побігли за паспортами, забутими в номерах, як відіспана під чужою ковдрою ніч, хоча, наприклад, мені дівчинка разів із шість гавкнула, що без паспорту не поїдемо, і як можна забути, коли вона всім своїм виглядом натякає "Діма, не будь дурачком, а?"- я хз. Ну, то такоє, соціальний зріз, шоб було зрозуміло про контингент. Так ось, перекличка. Волинь - двійко якихось тіток, Дніпропетровськ - чотири, Донецька область - десять. Ага, десять, мало бути більше. Усі озираються, бубонять - чого їх забагато, в чём сила, брат, в чём правда? Типу, ось вона є - люта несправедливість.
Доїхали на студію, підходе. "Можна з вами сфотографуватися?" . Фотографуйся (я ж ахуєнєн і піздат, перший раз, штолі). "Та мені з усіма, з донецькими". Вот это поворот, ну, грець з тобою: вишикувалися, наділи посмішки, всьо чьотко. Ба - а вони чергу збудували. Ну, на фотки. Ми стоїмо, а вони - по черзі. Як до бабуїнів в зоопарку. Це ж донєцькі, вони ж прикольні. Можна жінці своїй показати - типу, диви, мутанти з рогами, парними ратицями і шестиметровими хуями-убивцями; можна діточок нами лякати, да? "Не будеш мамку слухати, заберуть тебе донєцькі. Ось, гля які в них єблища! Страшно тобі? І мені було страшно, бо їх без намордника запустили". І ніхто не питався з якого видання, хто ми, що ми - ярлика було достатньо...Ну, в бабуїнів теж ніхто не питається
Тіки не пиздіть мені, шановна спільното, про вашу толерантність і європейськість, бо я їбав вам вірить
На стиле
Жадан їде в Костянтинівку, пики… стоп!!!!! Жадан????????
А ввечері пішли на рок-концерт, де маестро, вже зі своїми «Собаками в космосі», вжарив такого рокешніку, шо бабушки на лавочках, скоріш за все, валідолом обливалися як ЗОЖнік душем опісля пробіжки. Чесно – в грудні минулого року проводив фестиваль української пісні, в липні теперішнього – фестиваль «З країни в Україну», але такого саунду в рідному мегаполісі не чув. Тут і Кустуріца, і Горан Брегович, Zdob şi Zdub, Ляпіс Трубецкой, Бригада С, АукцЫон… коктейль-енергетик з найвідоміших шибайголів сучасності, водночас комплексний і аутентичний – манера виконання в Жадана така, що не сплутаєш.
